Відгук на виставку “Краплини з намиста” (Музейний альманах №6)
Двадцятого жовтня 2015 року в Черкаському художньому музеї відбулась благодійна виставка черкаської художниці графіка Євгенії Васильченко “Краплини в намистинах (Брызги из бусин)”. Були зібрані кошти на підтримку бійців АТО, відвідувачі могли придбати міні-картинки, виконані художницею з особливою любов’ю, кожен міг пожертвувати певну суму.
Знаєте, графіка завжди видається оголеною, правдивою, граційною. Відсутність кольору допомагає нам узріти часом приховані, замасковані барвою, від нашого внутрішнього ока речі. Хоча художниця не обмежилась лише графікою – кожну картину супроводжували її чудові білі вірші, які звучали в унісон, були і є органічним продовженням картин.
Чи міститься в краплині океан? Чи можуть бризки охопити вічність?
Осягнення неосягненного, як дар. Себе у світі, світ в собі відкрити.
Автор пропонує зазирнути до її неповторного та унікального світу. Віддає себе споглядачу, так як вчиняє справжній митець. Перша ж картина при вході до експозиції знаменує назву виставки і розкриває мету з якою творила художниця, її вірш закликає поринути в душевний стан митця. Десь серед просторів, чи то космічних, чи буденних, десь з-поміж них виринає намисто-промінь, з котрого спадають намистинки додолу, а з намистинки що перебуває в русі, що ось-ось спаде виринає жіночий силует. Так бачить себе Євгенія Васильченко – частинкою намистинки. Намисто ж здавна вважалося оберегом, символом жіночності. Намистинка ж символом вірності, щирості, задушевності, так зокрема тлумачили появу намистинки у снах. Все ж майстриня підкреслює, що це лише бризки з намистинок, що то лишень краплина якою вона хоче поділитись зі світом, проте видається що ця краплина перевершує цілі океани.
Картини графік розподілила тематично, і кожному розділу дала назву, хоч загалом усі її творіння взаємопов’язані та взаємообумовлені. Наприклад, такі багато значущі назви як: “Квітка з пелюстків вогню”, “Писати відверто”, “Амури всі встромили в мене стріли”, “Лекало життя”. Центральним же творінням є диптих Світобудова, який невидимими ниточками сполучає всі представлені твори, в одному єдиному серцебитті? В одному диханні. І що варто зауважити, так це те що тільки диптих виконано в кольорі, ніжними, повітряними акварелями в сизувато-сірих, небесно-блакитних відтінках. Права і ліва частини диптиху різняться між собою, але передають нам взаємодію начал. Права частина, що асоціюється з чоловічим началом в кожному з нас , чоловічим світосприйняттям відображає оголену жінку, яка тягнеться до райського яблука, котру пестить змій, вона опирається на тваринний світ, вона отримує заборонене знання про тваринний світ, вона спокушає. Недарма тільки права частина диптиху містить блакитний відтінок, що має уособити це знання. Ліва частина диптиху, асоціюється з жіночим началом в кожному з нас, жіночим світосприйняттям, цього разу оголена жінка-прародителька внизу, здіймає благально руки догори, дивиться увись, де на неї поглядають химерні, й водночас величні і мудрі вищі істоти, де на неї поглядають хрести, так саме хрести поглядають, поглядають хрести…
Гармонія чоловічого й жіночого, співзвучність, спів відчуття пронизують значну частину робіт автора. Невипадково на одній з картин зображено символ Дао, як символ гармонії начал та двох закоханих на обидвох його половинках. Тут чоловік шукає свою жіночу сутність (у кожному з нас два начала), не може відпустити жінку, а поетична строфа додає: “А Вам я так и буду сниться”. Взагалі в цих невеличких шедеврах відображено багато символів. На одній з картин зображено жінку, що затуляє руками вуха, силует її утворює хрест, що уособлює вогонь – чоловіче начало, до того ж волосся жінки у вигляді вогника що палає, а вірш при цьому нам відповідає:
“ я наивная и глупая …
Можеш сердиться, но приходи…
Мысли путаються с реальностью как сине-фиолетовый звон..”
У цьому вся Євгенія Васильченко, її жіночність, жіноча сила. Дозволити собі бути слабкою для нього, мати терпіння коли він сердиться. Жінка затуляє вуха, їй важко сприймати крик, але вона очікує на прихід милого, її волосся палає, вона слухає дзвін, що очищує її від болю і метушні. Імовірно дзвін синьо-фіолетовий – це те що вловлюють вищі енергетичні центри, само собою напрошуються паралелі з чакрами аджною і сахасрарою.
Варто сказати, що художниця дивовижним чином поєднує в собі потяг до мудрості далекого Сходу, і замріяності Заходу. В ній перетинаються світи, переплітаються, гармоніюючи. І погляд її спрямований як в космічні глибини, так і в саму людську сутність.
Чого лиш варта квітка лотоса, яка є вогнищем, в якій палають людські фігури – цю красу презентує один з шедеврів митця. Чистота відваги, – лотос як символ духовного розквіту і багаття, як символ змін, пломеніючої відваги. Таке ж устремління і піднесення демонструє нам картина “Після йоги”: людина, що схилилась на колінах, надсилаючи світло своїх думок в безмежжя, промінь що від голівки її спрямований розсіюється у вись – це сонце, що є у кожному з нас. Автор глибоко прониклась філософією йоги, йогою як способом життя, способом втілення. Так в експозиції представлена картина присвячена книзі Рамамурті Мішри “Психологія йоги” , вона відображає стан невагомості, який дарує йога, мандрівку душі – пара закоханих в польоті, два хрести і світла-світла незвідана даль-далечінь. Невагоме тіло людини в польоті можемо також зустріти на наступній картині – в руці у невідомого паличка і він сміло диригує посеред сонячної системи, а вірш нам розкрива, що чуєм музику небесну ми, поки, допоки хочемо вслухатись у співзвуччя. А кожного із нас майстриня іменує не інакше, як цілою планетою, всередині нас живе така неповторна…. і поруч з віршем картина як доповнення (художниця перевтілилась у поетесу, поетеса перевтілилась у художницю) презентує нам людину в масці в позі ембріона, до чола якої заледве доторкається місячний серп. Те, що кожен, то є планета незвідана і незбагненна прослідковується й на інших картинах.
Як же діють ці планети разом у співпереживанні? Про це нам промовляє одна з робіт. Двоє законих на різних планетах поєднані знаком безкінечності, а між ними дерево, як символ роду, символ вічності, продовження життя, зразок космоустрою. Світове дерево, як ми знаємо універсальна міфологема. Дерево, як символ світобудови, життя у всіх його проявах знайшло своє відображення в творіннях митця. Часто можна зустріти й квіти в різноманітних проявах. Зокрема, на картині присвяченій випадковим перехожим, як вказується у вірші , що присвячений картині (чи то пак вона присвячена йому), мовби відображений сонях, людські ж фігурки крихітні в стеблі у вирі, немов у вакуумі, спрямовані до сонця-соняха. Вже не повітряний, а водяний вир представляє нам інша картина, на якій зображено океанічну гладь та китів, а у вись прямує водяний потік, немов вир несе до неба одного з китів з людиною в туніці, блаженною і умиротвореною. Кит символізує силу космічних вод, вмирання й народження, воскресіння, і риторично нам натякає вірш:
“ Когда я все скажу,
что есть во мне
И смысл я исчерпаю,
тогда умру я?”
Стихія пробивається ще на одному з шедеврів художниці – це величезна хвиля, з людським обличчям, що накриває маленьку людську постать, а рядки нам підказують, що автор готова полюбити цю стихію, але не знає чи прийме вона її, не знає, але готова впасти на коліна, готова прийняти. Таку самовідданість можна вгледіти поміж рядків, поміж штрихів, поміж обрисів. І ось він вірш:
“Мы обменялись сердцами,
Но я вернула тебе твое…
Теперь, если ты отпустишь
Мою руку – я умру…”
А до нього картина – пара закоханих біля вікна тягнуться до променя світла, в якому пурхають метелики. На картинах митця також часто відображено равликів. А чи знаєте ви, що равлики найбільш самовіддані в коханні. В природі їхні прелюдії тривають годинами, вони дуже ніжно пестять один одного, сплітаються ріжками, труться об раковини. Равлик символізує цикли часу, сам ритм життя, відродження. На одній з картин представлено равлика, що всівся на порожню склянку і поруч рядки, в яких автор показує, що її важко на душі і в цей момент хочеться бути равликом, але це не значить закритись зовсім, це лише потреба у часі для відродження, відновлення сил. Художниця ділиться потаємним, своїми болями, переживаннями. Такою є картина “Розстріл”, крізь постать людську, яка заледве тримається на ногах проходить нотний стан, ранить потужно, але в руках людина тримає книгу і сонце світить над головою, душа вільна, тіло переможене. Згадаймо, В . Франкла: “Сутність страждань вберегти людину від апатії, духовного заціпеніння.”
Євгенія Васильченко сповнена і радощів, і смутку, не без іронії, і не без крихітки ідеалізму. Вона проста і складна водночас. Найпростіші речі осягнути найскладніше. Її творіння виражають єдність мікрокосму й макрокосму, єдність у розмаїтті, вони жіночні, гармонійні, піднесені. Художниця дозволяє нам доторкнутися інтимного, сакрального, близького для неї. Але головне – усі її твори пронизані ЛЮБОВ’Ю. Хіба ж не викличе трепоту картина присвячена наймилішій парі – мамі з немовлятком, вони у яйці, матінка ніжно тримає немовля на руках, немовля ж відриває шматочки з її колін і дивиться на зорі, що в дірочці тій. Так мама дарує нам можливість милуватись зірками, можливість здійснювати бажання, можливість мріяти.
А витончена панна, що підставила свої груди сяючій зорі?
І вірш доповнює панну з картини, словами натхненними, про подарунок усмішки. Людина для художниці втілення боже, Бог на землі – сутність, якого Любов.
І на завершення рядки, пронизані Любов’ю:
“Ропщу я Господи…или не ропщу,
Но я молюсь с любов’ю, ем и п’ю…”
І картина нам оповідає – ось за столом до нас спиною, сидить і дивиться у вікно Євгенія Васильченко і споглядає світило, що усміхається безмежно і ласкаво…
К. П. Грабарєва
2022 злий недобрий рік
/0 Отзывы/в Poetry /от artvek2Вночі йшов сніг…
Я знаю…
Я відчиняла вікно…
Коли ти одна
Сніг має значення…
3.01.2022
Все підіймається… вгору… в гору…
Відчуття… емоції… ноги в шкарпетках…
Шепіт… стогін… кіт нашорошив вуха…
І погляд… куди його погляд?..
7.01.2022
Моя душа втомилася співчувати?..
І більше не чує музику вишу?..
Я стала писати менше хороших віршів…
Не можу вибрати навіть купки гарних…
8.01.2022
Коли ж я до тебе приїду?..
Незнайома… старенька жіночка…
Мамо!.. мамо?..
Охайна… хороше одягнена…
Худенька і усміхнена…
Але цього замало…
Коли ж я до тебе приїду?.. мамо…
Кіт вибрав місце…
Біля мене…
Під ковдрою…
Кумедний…
Вологий ніс…
Холодні вуха…
Здоровий…
Молодий…
Чого ж пишу
Як прощаюся?..
9.01.2022
Вітер вистуджує душу…
Холодно… листя нема…
І сонця…
Залишається перехворіти…
Або летіти в теплі краї…
В відпустку…
11.01.2022
С крыш капает…
Идет снежок…
Морозец легкий…
И зеленая трава…
Не знаю… плакать?..
Где ты… из детства
Снежная и вьюжная зима?..
Шкода простору… шкода часу…
Мапа Світу… поряд мапа Європи…
Україна мала… і ще маліша…
Боронитися мусить від жовтого звіра…
Але буде нам перемога!
Перевага просторів не на часі…
15.01.2022
Я звичайна
Як зображення ялинки
На скандинавському светрі…
В мене нема сили старіти красиво…
Намалювала… а не викохала
Дерево… будинок… дитину…
І тепер хочу померти…
15.01.2022
Сніжна… зима тиха…
Білі янголи під ногами…
Смуток на душі… теплий…
Благая вість прийшла…
Зачарувала…
26.01.2022
Как хорошо что Вы живой…
Так много на Вас завязано…
Наш кот затарабанил хвостом…
Не уходи… не надо…
26.01.2022
Як хороше, що ти живий…
Так багато на тобі зійшлося…
Наш кіт б’є хвостом…
Не йди… будь ласка!..
26.01.2022
Цей келих з гіркою отрутою
Долі удовичої
Пронеси недоторканим, Господи…
Краще дай захлинутися
Водою джерельною
Чи вином на двох ще недопитим…
26.01.2022
Сніг породжує спокій…
І навіть кимось забитий птах
Застиг тихо з закляклими лапами…
І його смерть як філософія…
28.01.2022
18.02.2022 – живемо в напрузі… чекаємо нападу росіян…
Моя душа така втомлена…
Така стара й понівечена…
Чи я ніяк не можу
Скласти іспит?..
Що все повертаюся на Землю?..
Чи це мій вибір?..
20.02.2022
22.02.2022 – у нас з Миколою Івановичем високий тиск. Його навіть рвало…
– вчора путін визнав лнр і днр…
Рибка відпливає за Океан…
Така тендітна… така маленька…
Я помолюся… і викарбую в серці…
Попутного вітру і течії!..
22.02.2022
24.02.2022 – повномасштабна війна!!! Провели весь день в ліжку – слухали новини… Пили – я ліки Микола Іванович – горілочку… ввечорі він веселий… хоче записатися до ЗСУ
Вже котрий день я не засну під ранок
Навіть…
Коханий кашляє надривно…
А за вікном виє тривога…
І що таке війна ти відчуваєш
В собі…
Щоденні і нікчемніє турботи
День за днем…
І знову…
Я не сплю під ранок…
Але коханий кашляє
Вже не надривно…
А за вікном
Вже звичная мені тривога…
?.03.2022
Знову зграйка голубів
Над моєю головою…
Назустріч Сонцю?..
Чи мені… маленькій?..
27.03.2022
29.03.2022 – лікарня! Микола Іванович в лікарні! У нього були проблеми з диханням і легенями… навіть ребра боліли… дякуючи Андрію його вчасно госпіталізували. Права легеня на знімку відсутня майже повністю…
«лежала вночі і майже плакала… бо чула як хриплять його легені. На ранок сказала… Ваші легені плачуть… треба звернутися до лікаря… а він… шуткуючи… ось поїду на річку… погребу і все видохну…»
1.04.2022– НИКу видмухали легеню. Тепер відновлено дихання і нема болі. Наслідки захаращеної хвороби – ліквідовано, але тепер треба з’ясувати причину.
– купила Миколі Івановичу спортивні штани в лікарню… тепер йому зручно… він читає книжки… їсти не хоче… просить купити цигарки…
«Чекаємо на результати аналізів…»
Час чорної сорочки
З дрібними тьмяними квітами…
Повільної ходи сходинками…
І дихання… дихання… дихання…
1.04.2022
5.04.2022 – Миколу Івановича виписали із лікарні. В нього (50%) рак. Я наплакалася… але намагаюся не при ньому…
– ми з ним кашляємо…
7.04.2022 – Андрюша возить нас по лікарям… що б ми без нього робили… в нас з Миколою Івановичем мабуть ковід…
– на днях купила новий чайник…
В цей день удвох ввійдемо…
Коханий! Чуєш як птахи
Співають весну?..
А вчора в вечорі кіт
Мадригали співав…
Вікно відчинено!..
9.04.2022
Небо кидає весняні бомби
Громом…
Воно атакує без жертв
І розривів снарядів…
Але тепер його вибухи
То неспокій…
І як колись мені ніколи не буде…
10.04.2022
11.04.2022 – в мене КОВІД – офіційно!
14.04.2022 – привезли пральну машинку з ремонту…
16.04.2022 – Мариночка з Бонькою повернулися в Київ…
18.04.2022 – Петя дав телефон онколога з Києва. В Черкасах нас виписали помирати – дали тиждень… два… Лікувати відмовилися…
23.04.2022 – мама відмовила в прописці уже рази два і разів три погодилася … мені погано
Але ще в півсвітла…
Птах пролетів… великий?..
Чи малий?..
Стою на кухні…
Кава збігла…
Я все чекаю…
У вікно дивлюсь…
24.04.2022
Я сама хочу поспати…
Але не спиться…
Наче тримаєш в руці птаху…
Але це не синиця…
25.04.2022
Все грехи мои от неосознанности
Он наказывал страшно…
Бог лишал меня разума…
27.04.2022
28.04.2022 – в Київ на машині Андрюши з Миколою Івановичем в Інститут рака.
29.04.2022 – Інститут рака… Інститут Шалімова… Нас взялися лікувати!!! Микола Іванович буде пити пігулки. Скандал з мамою. Ми більше не будемо зупинятися в мами, якщо будемо в Києві…
Мама відкупилася… ми домовилися про нейтралітет… вона залишається в зоні свого комфорту і егоїзму…
Кіт стрибнув на килим…
Фотель… за фіранку…
Тільки вуха й вигин
Спинки сонце відбиває…
1.05.2022
Україна переможе…
Чоловік одужає…
Ми всміхнемось…
Скинемо втому…
Нам все вдалося..
1.05.2022
1.05.2022 – стискуючи панчохи для Миколи Івановича… розмір…
5.05.2022 – Миколі Івановичу знову відкачували рідину…
– він все поривається поїздити на ровері…
«перейшов від мене в залу на диван і не хоче повертатися…»
17.05.2022 – евакуація з Азовсталі…
Дощ позаганяв всіх під дах…
Тільки я і голуби
Біля смітника…
18.05.2022
23.05.2022 – ліки… уколи…
27.05.2022 – купила в Jysk непромокаюче простирадло
Наздоганяє запах бузку Пілата…
Я принижена…
В мене біль головний зі рвотою…
28.05.2022 Черкаси
Плаче дерево… плаче…
Крапля його на мені…
Вечір несе прохолоду…
Ніч приходить до мене…
13.06.2022 Черкаси
Сонце пече… вітер жене
Пелюстки троянд…
Літо всміхається…
І ллються сльози…
14.06.2022 Черкаси
По дороге на барахолку…
Просто веником сбить шелеху…
И засияет как новенький дом…
Просто вьібросить все
Пустое из головьі
И ньірнуть в прохладньій Дніпро…
?.06.2022 Черкаси
Все забьіть как страшньій сон…
Слоников прибрать…
Папки медицинские
Все подальше в стол…
Зарьіть…
27.06.2022 Черкаси
30.06.2022 – їдемо в інститут рака… аналізи гарні… є сподівання на краще…
Вже відчувається осінь…
А ще середина літа…
Сухе листя жене по плитах…
Сьогодні восьме…субота… липень…
Ще тільки липень…
2.07.2022 Черкаси
Темрява і сірі предмети зникають…
Світло… і кольори стають
Там де був безбарвний обрис
З під білої ковдри виглядає
Клаптик мого рожевого тіла…
17.07.2022 Черкаси
22.07.2022 – віднесла подушки на чистку і зменшення наповнювача… бо NIK, як перейшов на диван, забрав мої…
Вечір… але… ще довгі тіні…
Яблука на асфальті…
А там… далі… грушки…
Це майже осінь…
В дворі мого дитинства
19.07.2022 Черкаси
Ще місяць літа…
Потім… осінь…
А потім новорічна ніч…
2.08.2022 Черкаси
Скільки разів я себе карала
За ту мушку з відірваними
Крильцями і головою…
Її пісня жалібна
Як після вся моя доля…
2.08.2022 Черкаси
9.08.2022 – чудовий день народження NIKа. Були Андрій зі Світланою.
Мені подобається ранок…
Тепер я не люблю вечір…
А колись… відчувала ніч…
Дивилась зорі…
23.08.2022 Черкаси
Це перехід від болотного кольору
До мапи – чайник з високим носиком…
Ми переможемо…
І ця велика жовта лисиця
Зникне малими клаптиками…
23.08.2022. Черкаси
Мені так хороше…
Що хочеться плакати…
Такая туга…
І такая радість…
Що я жива…
Що я живая…
23.08.2022.Черкаси
Ми живемо в Аду…
І я втомилась…
Так хочеться вина…
Забути…
І навіть щоби не снилося…
23.08.2022. Черкаси
Вже осінь…
Вже листя упало…
Шурчить під ногами…
Як з золота килим…
Між жовтим зеленне листя…
Як спомин… як згадка…
Як подих дитинства…
І вічності видих…
28.08.2022.Київ
Якісь миттєвості…
Хвилини і години…
І закипає борщ…
І пара кришку дме…
І дружні дрозофіли
Бігають по хлібу…
А я готую… я чекаю…
І пишу вірша…
29.08.2022. Київ
Я на побачення
К моїм мертвим…
З білим… і строкатим букетом…
Не повертайся на землю
Таточко! Зачекай на мене…
1.09.2022. Київ
Ти перша підеш…
Янгол обіцяв…
Чорними крильми
Мене привітав…
3.09.2022. Київ
Горор…
Я чую як забивають цвяхи…
Труну опускають в землю родючу…
Повну комах і слизняків…
Вони чекають… вони голодні…
3.09.2022. Київ
5.09.2022 – Андрій замовив, а я купила ліки для NIKа в Києві…
Ланцюги обірвані…
Залишилися тоненькі
Низочки споминів…
І трішки гумору…
7.09.2022. Київ
7.09.2022 – зробила мамі балкон
Я почала відчувати миті
Наповнені запахами
І гострим сприйняттям
Як коли ще я боялася…
Це повернення не в дитинство
В те сяюче… біле щось…
Звідки всі відчуття…
Привіт! Смерть!
15.09.2022. Черкаси
Татові було б 92 роки…
Гіркий запах осені…
Листя тополиного…
Аж під ребра заходить…
Невблаганно гостро…
16.09.2022. Черкаси
Наче важка карамель
Заволоділа повітрям…
Небесна твердь
Опустилася і тисне
На землю…
Умийся дощами! Нещасна!
16.09.2022. Черкаси
Так важко знайти слова…
Все повторованно…
І облудно солодко…
А гарно було б
Розквітнути вишнею!..
18.09.2022. Черкаси
Ми можемо обдарувати тих хто поруч речами…
Вірші залишимо для недосяжних…
18.09.2022. Черкаси
Де я?…
Очі закриті…
Білим огорнута маревом…
Дійсно…
Фотель… і кіт на колінах теплий…
То де ж я?..
20.09.2022. Черкаси
Це мабуть старість…
Й вигадані правила…
Щоб не зігнати сплячого кота з колін
І через шість годин?..
20.09.2022. Черкаси
Кіт! Ти живий… і я жива…
І ми тому
Найкращі обидвоє!..
20.09.2022. Черкаси
Ця страшна сполука…
Я одна…
Між тим…
Тут всі ми одинаки…
20.09.2022. Черкаси
Забери мене, Господе! Забери!
Я вже випустила вірші і малюнки
З себе в світ…
Молилася за всіх…
Навіть за ворогів…
Що могла, Господе! Що могла…
5.10.2022. Черкаси
Невже це Ад, Господе?.. невже це Ад?..
Де я, Господе,
І чоловік мій хворий…
(тут так хороше… Дніпро поруч…
І вибухи далеко… І аптеки… поруч…)
6.10.2022. Черкаси
Прощавайте, москалики!..
І расєя з банями…
Хоч митая… хоч немитая…
Хоч з хрестами…
6.10.2022. Черкаси
Навіть від того що просто знаєш…
Що
Твоя фіранка тремтить від того…
Що за нею кіт умивається лапкою…
Стає затишно…
17.10.2022. Черкаси
Плями Сонця тремтять на підлозі…
Це за фіранкою кіт
Умивається лапкою…
17.10.2022. Черкаси
Мої відчуття приєднані
До якогось озерця з болем…
І коли воно переповнюється
Мені дуже погано…
17.10.2022. Черкаси
Як швидко плине час…
Не треба намагатись
Навіть вірш писати…
Події, як комахи в бурштину…
Й не сила дати їм
Нового і щасливого життя…
19.10.2022. Черкаси
22.10.2022 – вчора були гості – Наташа Вайвала з Юрою. NIK до них не вийшов… вибачився через мене… в нас майже весь час безсонні ночі… в ночі йому стає погано… болі в паху… п’ємо обезболювачі і кряхчемо… мені його дуже шкода… мені теж складно і погано…
28.10.2022 – доки у нас не було веєрних відключень світла. Стало тепліше… вчора почали опалювати… NIK дуже здав… навіть постарів, але після швидкої вночі, болі припинилися!!!… я вірю, що все буде добре… тримаймося!!! Мій хороший!.. мама прислала посилочку… я купляю книжечки і варєньє… життя триває і я сподіваюся на перемогу…
За фіранкою в кімнаті
Тепло і тихо…
А де ж та киця?..
На сонцем зігрітому підвіконні…
Сидить за фіранкою тихо…
Шукайте!.. сміється…
1.11.2022. Черкаси
1.11.2022 – вчора москалі розбомбили розподільчу станцію… і не тільки в Каховці… в нас вимикали світло… до цього такого не було, хоча про таке чули… боліла голова по повній програмі…
3.11.2022 – Світлана відвезла NIKa в лікарню… п’ять годин не могла дізнатися що з ним… в мене істерика… я попрощалася з ним… а подзвонити на його телефон навіть не спало на думку… чи я боялася?..
4.11.2022 – операція у NIKa. йому легше…
9.11.2022 – NIK в лікарні… (шаровари… рушників пару… дезодорант… цигарки… творожок… сірники… часник…)
В нас не було ніякого шансу…
Горе зробило це можливим…
Ви увійшли в коло моїх молитов…
9.11.2022. Черкаси
9.11.2022 – вже третій день… тиждень… починається з обезболюючих таблеток… валер’янки і бокала вина…
16.11.2022 – NIK дуже слабенький… капризний… і тому грубий… він каже: «це не я… це ліки…» – моя бубочка! Сьогодні десять років як ми з NIKом офіційно розписалися… пила малу пляшку ігристого… пила на одинці… NIK на дивані…розмовляла з мамою по телефону… вона плакала…
17.11.2022 – NIK знову в лікарні… відкрилася кровотеча… даю йому ліки погодинно… по списку… дуже довгий список… (… буженину 200 грам… шоколад чорний… оселедець… тряпочки… хліб… вода джерельна… ніж… кава… – для лікарні)
21.11.2022 – NIK !
30.11.2022 – здала мідь …
9.12.2022 – здала ртуть…
Вот видиш, Господи,
Уже светает…
А я еще и не сомкнула глаз…
И сньі закрьітьіми остались…
И где он… ТОТ…
13.12.2022. Черкаси
17.12.2022 – звонила Марина Ліповік… в неї два дні тому помер від онкології чоловік… переказала мені свій засіб щоби спати…
Пробач, мій чорний Ангелу!..
Мені погано…
І хочеться під біле
І легке крило…
18.12.2022.Черкаси
Я мала дві війни…
Але вже сорок днів
Жене по вулицях
Брудне і пошматоване листя…
20.12.2022. Черкаси
21.12.2022 – Костик привіз маму в Черкаси…
Різнобарвні цеглини і листя
Уповільнюють ходу…
І повертають в дитинство…
якого нема…
І Крим…
Де строката галька
З каміння і скла
Яскравіла з хвиль…
І це дарма…
22.12.2022. Черкаси
2021 White lyrics. Book 15
/2 комментария/в Poetry /от artvek2Бог грає… йому цікаво…
Жити в його світі…
Ліпити щось своє…
5.01.2021
***
Як дивно попливла Земля
Навкруги Сонця…
Котячий погляд… застиглий…
Різдвяний вечір…
Відкоркована вина пляшка…
7.01.2021
***
Лежати… чекати…
Звільнення… смерті… сну…
Якими цвяхами прикути себе до ліжка?..
Щоб не вмикати світла…
І не писати вірша…
11.01.2021
***
Рьіба… еще пахнет речкой…
Свежая… еще живая…
Поедая хвостатого человечка…
Я вспоминаю…
Себя грешную… его… поминаю…
22.01.2021
***
Якая весна взимку!..
Вікно відкрито!..
Ворона каркає голосно…
Перекриваючи інших гомін…
Кіт роздуває ніздрі…
І в нього за вухами
Залози рясно змостили хутро…
А на бузку бруньки…
З зеленим листом…
23.01.2021
***
Мені приємно повз Вас проходити…
Від Вас віє спокоєм…
Ви хороша душа…
А ця…
Яка від хуртовини сховалася
Під парасолькою…
Яка вона?..
1.02.2021
***
Білий сніг співа про спокій…
Як хочеться завершити
Земнеє коло…
Це білий сніг співа
Мені про спокій…
1.02.2021
***
Щастя… це щось живе?..
А спокій?..
І що тоді біль і горе?..
3.02.2021
***
Де я була?..
Коли кіт лежав на моїх колінах?..
І чому так сумно?..
Адже його ніс вологий і холодний…
І шершавий язик лиже руку…
4.02.2021
***
Це не моя доля…
Моя кудись закотилася…
Мене немає…
Щастя мені наснилося…
14.02.2021
***
Пру білизну… заварюю каву…
Кіт і чоловік поводять себе тихо…
За вікном сніг…
17.02.2021
***
Люди часто малюють котиків…
Люди часто малюють квіти…
Люди часто малюють не вміючи…
І вміючи малюють…
Що нам дає малярство?..
Розраду?.. Насолоду?..
Чи нам пороблено від народження?..
І це несвобода?..
18.02.2021
***
В усьому знати край…
І не заходити… куди не просять…
І пам’ятати…
Що сталося, коли до російського парламенту
Завітали п’яні матроси…
18.02.2021
***
Це, Рузя, з криши капає вода…
Водою зникне й сніг довкола…
Як писані і ні вірші…
Але… помолимось за них до Бога…
22.02.2021
***
Хто головний?
Кіт улюблений…
Займає місце…
Шерстю в тарілці…
В ліжку… в серці…
Бо він магічне…
Завжди праве створіння…
23.02.2021
***
Я не боюся сконати…
Я вже вмирала…
І відчувала дихання
Інших світів…
Моя душа стала хвора…
І відчуває відчай…
І коли ваша шкіра має подряпини
То і мені болить…
А ви… коли ви робите мені надрізи…
Чи ж вам болить?..
26.02.2021
***
Мне нравится такое счастье…
Корда оно урчит у вас на животе…
А вьі чешете его за ушком…
1.03.2021
***
Збираю любов…
Ненависть – кіт переробить…
І буде в гармонії все навкруги…
Хай Бог боронить!..
7.03.2021
***
Божевілля…
Хотіла бути щасливою…
Але в Бога на мене
Були інші плани…
14.03.2021
***
Я не далеко… але… відійшла від кола…
Моє обличчя трішечки овал…
І такого відшукала собі другого…
Щоби безкінечність огортала нас…
16.03.2021
***
Я хочу заплутати долю…
Щоби тяжке не відшукало…
І мене оминула гіркая чаша…
Що випити обіцяла…
22.03.2021
***
Муха… я дала ей имя…
Названное существо
Становится уязвимьім…
И тога…
Найдется на него мухобойка…
24.03.2021
***
Спокій… де ти?..
Дух тремтить
Від лихоманки почуттів…
Життя… що?.. скрізь…
Не приховаєшся…
На цій планеті…
4.04.2021
Тиша присипляє
І навіть кава…
Я десь далеко…
Дійсність моя це
Мертва уява…
12.04.2021
***
Ми давно граємо в цю гру…
Вже не першу Вічність…
Але я тебе все одно знову знайду…
І ми будемо сидіти вдвох
На березі… може… такої самої річки…
Не сподівайся на самотність…
19.04.2021
***
Посміхніться, пані!…
Весна!..
І за опалення вже не платити…
Ще трохи…
І будете на лавочці
Вже в платтячку сидіти…
То ж не кидайте похмурого погляду
В мій бік…
На мій, з хорошою погодою, до Вас привіт…
21.04.2021
***
Хочеться простоти і радощів…
Колір впустити в своє життя…
Малювати… писати вірші…
Сміятися… обіймати кота… коханого…
Частіше приїжджати до матері…
Як захочеться… сходити до річки…
І пам’ятати… хтось там… на кордоні…
І це не сон… це життя…
***
Забери мене, Господи!
Я хочу до тата!..
Я ніколи нікого не хочу
Більше втрачати…
7.05.2021
***
Період гуркоту в небі…
І злив…
Бузок умитий…
І зірваний мною…
Тепер на папері…
19.05.2021
***
Тепер… Царство небесне
Посміхається мені
Татовою посмішкою…
30.05.2021
***
Він вміє слухати
І має з цього вірші…
Я ж все пишу про себе..
Дурненька!..
30.05.2021
***
Голова на тонкой шейке…
Как колокольчик…
Трезвонит о своих
Надеждах… планах… и проблемах…
Что «думает» она…
А что приходит с неба?..
*
Як дзвоник –
Голова на шиї тонкій…
Говорить про свої надії…
Плани… і проблеми…
Але… про що вона сама міркує…
А що приходить з неба?..
30.05.2021
***
Засунуті вікна фіранкою…
І звук божевілля близько…
З ним в кімнаті порожньо…
Як буває одиноко в натовпі…
***
З буденності виокремити слова…
З плям вибудувати малюнок…
А подивитися на мене…
Звичайний XL…
5.06.2021
***
Там світло
Нестерпне для людських очей…
Там біле сяйво всюди…
Клин журавлів…
Там ходять
Лондон і Гемінгвей
В пошуках сюжета і чуда…
10.06.2021
***
Мені потрібен спокій…
Ладна стати каменем…
Я не витримую своїх емоцій…
10.06.2021
***
Мої безпомічні слова…
Де все переплелося і болить…
Це і є моя любов?..
І тоді…
Чи варто про таку говорити?..
16.06.2021
***
Ми розлучились…
Дощ пройде…
І не змочить плечі…
Бо два холодних чорних
Крила з’явилися
За спиною в мене…
16.07.2021
***
Я вже відчуваю Осінь…
Не вірите?..
А ви пройдіться
Цього серпня
Бульваром Шевченка…
Захочеться сказати…
Осінь!.. О!..
І байдуже…
Що десь давно
Вже казали…
2.08.2021
***
Ні в чому не можна бути впевненим…
Тільки музика… тільки танок…
Читаю Кадзуо Ішігуро…
Його ноктюрни…
І не потребую музики…
Це старість?..
10.08.2021
***
Бокал запотел… потом…
Вино созрело…
Детство… юность…
И хорошо старость
Кончается…
10.08.2021
***
Як тихо було вранці…
А тепер неспокій…
Гойдає тонкі квіти
Вітерець…
А в мене охолола
Кава…
13.08.2021
***
Сонце підіймається хутко…
Тіні на стіні
Повзуть по карті Світу швидко…
Подорожувати не тільки подумки?..
Так… кота нема на кого залишити…
14.08.2021
***
В мої шістдесят
Нарешті зустріч…
Добридень!
Панно Безсонниця…
15.08.2021
***
Мертві всі без пам’яті…
Та прийде час й мені…
І я забуду…
Коханих… друзів… книги…
Інше щось… і ніщо…
Чекає…
1.09.2021
Від автора
Друзям з минулого
Моя пустотливая мова…
Про почуття… і сором
Що в згадках
Когось оминула…
2.09.2021
***
Єто так тревожно…
Когда Боги
Приходять в гости…
Нет ничего невозможного…
И все же…
6.09.2021
***
«Войди в свой дом»…
Не треба… мій загарбнику
Мені розповідати про
Батьківщину…
Ти знаєш теж про страх…
Але твої проблеми
Вирішувати
То тобі належить…
Не мені…
І не за мій рахунок…
18.09.2021
***
Ми тут усі йдемо через майдан…
На зустріч… де панує жіночка з косою…
То байдуже… то що ж…
Аби не боляче…
Й до того гарно записати про своє…
19.09.2021
***
Мій милий… ми посварились…
Але річ у тім… що я тебе люблю…
Де ти не приділиш уваги…
Я домалюю
І поцілунок… і обійми…
19.09.2021
***
Ще осінь… ще гарно…
І листя… і сонце…
Й збережені принади літа…
І голі чорнолози ще не спіймали душу
Байдужістю й дощами…
14.10.2021
***
Навіщо казати про осінь
Коли є «Осінь!.. О!..»
Залишається
Літати і споглядати
Листя що
Першим за тебе впаде…
19.10.2021
***
По асфальту вітер жене листя…
Шурхіт… осінь…
І тиша калатає в скронях…
19.10.2021
***
Дні короткі…
Ночі вогкі довгі…
Листя жовте…
І в алеях
Лавочки пусті…
Осінь…Осінь…
Пані Осінь…
Вибачте мені
За тугу по Весні…
25.10.2021
***
Утаємниченая згадка…
Мотузка… з вузликами…
Що зав’язані були
Так міцно…
Що не видохнути…
Ні вдихнути…
Не має значення тепер…
Ніц не має…
28.10.2021
***
Забула вірш…
Не записала…
А… байдуже…
Небо в калюжах…
Сонце…
Затишно… тепло…
Дякую друже!..
6.11.2021
***
Затишно в нас…
Пані Олено!..
Листя шумить…
Падає і розбивається в килим…
Спокій…
Коти позадирали хвости…
Жовтий сезон…
Майже голі дерева…
7.11.2021
***
Я спіймала якусь мелодію
І співаю на цій ноті…
Вірші прості і не сердиті…
І любов поза ними…
7.11.2021
***
Свинка зарізана…
Слоїк став купоркою…
Всі задоволені… всі задоволені…
13.11.2021
***
Чоловік розбив весільну тарілку…
Любов в келиху солодкими бульбашками
Пухнасті лапки
Сточують кігтити на килимку?..
Я розумію все…
14.11.2021
***
Погойдайте мене на колінках…
Притисніть до себе…
Погудіть мені бочечкою…
Поки я жива…
Бо коли помру…
Мені буде байдуже…
Мені не буде боліти
Нічого…
17.11.2021
***
Це гостре відчуття новопізнання світу…
Де та субстанція чарівна?..
Яка в дитинстві була звична?..
Коли навіть за запахами
Ховалась дивина пригоди?..
Напередодні Різдва…
30.11.2021
***
Тіні переплелися вибагливими візерунками
Від самотніх притихлих будинків…
Птахи на карнизах переступають лапками…
Туляться одне до одного…
День до Різдва… і це грудень…
24.12.2021
***
Чи можна жити з того що Бог дасть?..
Світ став не таким жорстким
До невміючих і немаючих?..
Подякуємо…
29.12.2021
***
Все таке тонке… так рветься…
Брудом проникається і чистий аркуш…
Відносини людей такі складні і плутані…
Що залишається?..
Не пам’ятати?.. Піти?..
30.12.2021
Оксана Анатоліївна Пушонкова
/0 Отзывы/в Media /от artvek2Логотерапія мистецтвом.
Авторський міф Євгенії Васильченко.
Євгенія Васильченко художниця, яка своєю творчістю спонукає до роздумів про сенс життя, вічність, долю, красу, життєве призначення…
Чорно-білий світ її графічних робіт презентує дивовижно витончені і фантастичні образи, вони є напрочуд метафоричними. Часто візуальна метафора містить в собі кілька взаємопов’язаних образів, за кожним з яких – глибока думка і переживання. Сюжети подій відбуваються наче у космосі внутрішнього світу художниці. Ніжність, витонченість, інтуїтивність образів утворюють ауру унікального жіночого погляду на світ.
Це світ Євгенії Васильченко, її авторський міф, що розгортається у космічних масштабах як альтернативна версія, що сповнена смисловими інверсіями та часом «білими плямами». Тому він наче заворожує своєю загадковістю, але водночас запрошує до роздумів та діалогу.
У 2017 році у Черкаському національному університеті відбувся виставковий проєкт «Філософія любові» на основі графічних робіт і білих віршів Євгенії Васильченко. Цей проєкт надав можливість говорити про наскрізні образи графіки Є. Васильченко у контексті екзистенційних проблем сучасної людини. Сьогодні ми маємо прекрасну книгу видавничого дому Дмитра Бураго «Бризки з намистин» (Київ, 2020), у якій зібрано роботи художниці різних років. Майстерний переклад віршів українською мовою зробила Катерина Грабарєва.
Графічні твори Євгенії не про земне, вони позамежні. Чим більше вдивляєшся в ці образи, тим більш логічним здається їх зв’язок, проте в деяких з них виникає відчуття втрати кодів розкриття їх змісту. Через асоціації та візуальні метафори художниця наче хоче навчити нас «підбирати ключі» до трансцендентного, аби відбувалося поступове розуміння потаємної логіки образів планет, домів, дерев у просторі, позбавленому законів гравітації. Євгенія сміливо зіштовхує потворне і прекрасне, проблематизує тіло і тілесність.
Здається, що художниця хоче скинути пута обмежень, усілякі маски та віднайти за ними істинне, з’ясувати, як можливе життя поза тілом і яким є це життя? Далі Євгенія вирушає у подорож в пошуках одухотвореного тіла.
Це тіло представлено в роботах, де ми бачимо символічні репрезентації образів чоловічого і жіночого. І саме це символічне злиття утворює гармонійний простір початкової андрогінної єдності.
Запрошуємо разом поміркувати над цим….
кандидат філософських наук, доцент Оксана Анатоліївна Пушонкова
fourth Cherkasy Book Festival – Cherkasy, Ukraine – 2021
/0 Отзывы/в Expositions /от artvek22020 White lyrics. Book 14
/0 Отзывы/в Poetry /от artvek2Ще короткіє дні…
І кіт грає…
Відчиню вікно…
Кота за вушком погладжу…
Заходь Новий Рік!..
Ми поряд… ми чекаєм…
31.12.2019
***
Руки схрещу на грудях…
Знову… до Радості…
Зустріти тих, хто чекає у кольоровому вирії…
Може кіт пробачив
Що била віником…
І прибіжить… задравши хвоста…
І на мою райдугу…
14.01.2020
***
– Трохи брудно, Господи?
– І в планах плутано?
– Але… я приймаю все як є… З радістю!..
– Можливо… Брудно, Господи?
– Плита не помита?
– Але я чекаю… доки закипить кава…
Може статися… вибіжить іще трошки бруду…
Вип’ємо кави? Господи…
14.01.2020
***
За вікном …
Кота дитячий плач…
Спустошеність… безвихідь…
Він одинак… я ні…
І нам… по різному…
Хоча зима обом суворий вчитель…
14.01.2020
***
Женщине с маленьким лицом…
Жіночка з маленьким обличчям…
Йде назустріч… в курточці
З капюшоном отороченим хутром…
«жіночка з маленьким обличчям…» –
Які поетичні слова…
І для поезії…. Досить?..
18.01.2020
***
Моє Сонечко одвернулося…
Дихає десь збоку…
Повертайся, Коханий!..
Я хочу дихати ніс до носу
З тобою… Одним повітрям!..
26.01.2020
***
Раньше была эйфория… и слезы…
Теперь только боль…
Влюбленность… учеба…
Блаженство… покорность…
Незнанье… Искания…
Боже, как будешь проведывать Землю…
Скорей забери с собой…
27.01.2020
***
Земля… прекрасная страна…
Лужайки… птицы… речки… море…
Но, організм однажды сделав сбой
Тебе про боль напомнит…
Эмоции… сочувствие надмеру…
Когда тебя не просят…
И не твое вообще то дело…
Тебя с дерьмом смешают…
Ти винен!.. Ти відповідаєш!..
27.01.2020
***
Хоть я и занималась йогой…
Художнику эмоции важней…
Я не стану Буддой…
Да и спокойствие наврядли обрету…
Но каждому отведено… и я для чего-то живу…
27.01.2020
***
До роботи з малюнків мого монстра…
Я взяла основні кольори Босха
Із земних насолоджень
В свій химерний і простий світ…
Всесвіти входять в кожного…
В мене зазирнув такий…
27.01.2020
***
Мене люблять і я кохаю… тоді я танцюю…
Мене відштовхнули… мені болить…
Коли розумієш – всім вибачаєш…
28.01.2020
***
Маленьке сонце…
Наче сяє із землі…
Ще холодно…
Ще трошки хуртовини…
Але весна вже визирає чубчиками моркви…
7.02.2020
***
Все добре… кіт… коханий…
Але мабуть у Всесвіті
Є депресії канал…
І я на нього підписалася…
7.02.2020
***
Я ще досі дурненька…
Хоч вже трохи стара…
І мабуть цього досить для мене…
11.02.2020
***
Мілки теми… мілке існування…
Вже помолилася…
А сон не йде…
19.02.2020
***
Так… я не стану Буддою…
Але мені болить…
Помолюсь за всіх…
20.02.2020
***
Все було так гарно… логічно…
Але я виринула зі сну…
І тепер те переплутане і нелогічне
Ніяк до купи не зберу…
Магія ночі забута…
Лагідне сяйво зникло…
І я знову без друзів
Друзі мої загадкові…
Може наступної ночі
Ми зберемося знову…
І я відчую… що дома…
22.02.2020
***
Кіт гарячий… кіт пухнастий…
Лапи білі й пузо…
Поцілую… пригорнуся…
Кіт… це прекрасно…
22.02.2020
***
Клавці…
Невже повернувся час
За цією стрімкою водою?..
Жах століття двадцятого
З книжечки про любов…
Несподівано в прірву кинув…
24.02.2020
***
Дерево срезом
Обрубаной ветки…
Смотрит на меня
Осуждающе…
6.03.2020
***
Цей світ ласкавий
Мерехтить і сяє…
Енергія струмить…
Хоч ми їмо одне одного…
Та має все таємну
Спільну нить…
18.03.2020
***
Дізнавшись про ефект Джанібекова…
Ми візьмемо мила і ковдри…
Уберемо весь в зелене стіл…
Ми на Марс збираємось летіти!..
Може він іще живий…
26.03.2020
***
Когда обитаем за пределами Рая…
То чувства играют…
И не лучшие роли…
2.04.2020
***
Я поставила
життя поряд тебе…
Чашу гіркую
Й солодкую
Пити мусим…
Від моїх обійм захист
Гумор…
Чи занадто солодко?..
Мій хороший…
5.04.2020
***
Старенька синя ганчірка…
Кому ти потрібна?..
Коли була новенька
Багато хто
Хотів тебе придбати…
А зараз?..
Що було б зараз
Якби ти не знайшла
Таки своє місце
Біля смітника?..
8.04.2020
***
Під час молитви
Брудні слова
Вражають серце
Сильніше…
Не так
Як навіть завше…
8.04.2020
***
Щось болить ліворуч…
Не так зліпили глек
Мабуть…
Мій ангеле
Не залишай мене
Сам одну з цим…
8.04.2020
***
Я зовсім забула про домового…
Та ми весь час вдома…
Мабуть він не нудьгує…
Бо ми смішні…
Хоча…
Може він полюбляє ходити кімнатами
Коли нас немає…
8.04.2020
***
Сни виштовхнули…
Сонячним тунелем…
Я опинилася в себе…
Знов поряд
Кіт… коханий… мама…
8.04.2020
***
Не виринай із сну…
Мар… мар…
Тобі не конче знати…
Коли ще буде час
так спати?..
12.04.2020
***
Лора принесла вино… а Ірина квіти… нарциси з дачі…
Неочікувані
Вино і квіти…
Вже місяць інший…
Про день народження
Уже й забула…
12.04.2020
***
Я щаслива… і я стара…
Ще трохи хвилин ваших…
Коли хвора голова
Чи варта душа уваги?..
22.04.2020
***
Ми весільний рушник
Шитий з двох…
Бережи коханого Бог
Бо його старіше полотно…
14.05.2020
***
Але жага життя в мені не згасла…
І кущ бузка іще живий…
27.05.2020
***
Мне не снятся букеты цветов
И дали морские…
Забери из меня Бог
Сумасшествие и Россию…
30.05.2020
І чи існуєш ти?..
Твоє життя
Це яв?..
Бо прибрано
Всі кольори
Без меж
І без пояснень…
30.05.2020
***
Дощі… дощі!.. дощі!.. дощі!..
Я дякую тобі!
І вам
Мій кіт!.. Мій чоловік!..
Моя буденність…
30.05.2020
***
Мне мало отмерено…
Все приметы вопят…
Заберешь меня Боже?..
Только больше не возвращай…
***
Ключики до чоловічого серця і «кубиків»
Подарувала мені мама…
В спадок передавши
Лагідну вдачу і вузеньку талію…
31.05.2020
***
Слухаю Piazzola…
А шлунок волає…
Вкинь хоч щось!..
Чи високе поєднується з тваринним?..
І де є тая межа?..
31.05.2020
***
Не затуляй місяць фіранкою…
Ніч для нього…
Так було нам від створення…
Не затуляй місяць шторою…
6.06.2020
***
В кожному віці свої квіти…
В кожному дорослому… дитина…
В мене був ліс і польові трави…
Тепер йду з лікарні
Повз троянди й великі сині…
9.06.2020
***
Це кращі хвилини ранку…
Доглядати щоб не збігла кава…
Полити квіти… і радіти…
Що жива мама…
13.06.2020
***
В кімнату де нема часу…
В кімнату зустрічей і розставань…
Заходила вже не одного разу…
І більше не хочу
Для розставань…
І якась чепурна дівчинка
Яка в мені є
Говорить… мене жаліючи
«ще трохи… і приберись
Крихітка…
Для зустрічі… приберись…»
20.06.2020
***
Гірко і так солодко
Ремствує малюк…
Про що його жаль?..
Може і мені заплакати?..
21.06.2020
***
Здравствуй утро! Здравствуй день!
Здравствуй мой хороший!..
Ты каким сегодня будешь?..
Надевать калоши?..
1.07.2020
***
Танцюй навкруг голубки!…
Співай пісню…
Нехай кіт в сторонці
Кусає вуса…
2.07.2020
***
Під листям вишня схована…
Поки не оголить вітер…
Так і в мені було приховано…
Доки не випадок…
4.07.2020
***
Це лагідне літо
Поклади в кишеню
І назавжди в душу…
4.07.2020
***
Как быстро движется луна
По небосводу…
Она полна…
И полная проворства,
Скрылась уже за шторой…
***
How fast the Moon is moving in the sky
It`s full tonight
And being full of quickness
Hidden in the clouds
6.07.2020
***
Дверь передо мной…
В преисподнюю или к светлым мирам?..
Войду с котом… и тебя не отдам…
9.07.2020
***
Сходи за ліками…
Не марнуй часу…
Вже треба колотися
Психічка…
Твій кіт втомився
Відганяти злих духів…
14.07.2020
***
Чоловіче! Дай відчути ласку твою…
Яблука… Медовий спас…
Трішки раю на землі…
Трішки раю…
15.07.2020
***
Три великі книжки
Боком…
Ручка…
Розкиданії папери…
Моя вчена мама
Шукає закономірності
Для створення системи…
Розумова праця
Втомила…
Це важче
Ніж носити цеглини…
Подякуємо…
Бог створив закони…
А вона їх для нас відкрила…
17.07.2020
***
Земля окутана болеем и грустью…
Мы посередине
Между совершенством и черной бездной…
Лягушка приготовилась к прыжку…
Еще мгновение… и прыгнет
Фарфоровая безделушка…
***
Жабка приготувалася…
Ще мить і стрибне
Порцелянова дрібничка…
І ми…
Десь між досконалістю і безоднею…
18.07.2020
***
Не тимчасова земле…
Добра земле…
Не дай гіркоти
Всі твої іспити…
Надію ще мені залиш
На теплі зими і літа…
28.07.2020
***
Раз…
Зеленіє насіння дерев…
Почорніють… луснуть струки…
Це друге…
Подадуться боби долу…
Через зиму все знову…
31.07.2020
***
Хтось вигадав для мови
Перше слово…
Подарував колір і сенс…
Скільки ж мені треба
Вміння і літер?..
1.08.2020
***
під дією вина…
Притулю потилицю до екрану…
Чорні думки… нехай і…
Тоскне відчуття і хворобливість
Стікають в прірву…
Спокій в сяянні кришталю…
В Сонці!.. Сонці!.. Сонці!..
1.08.2020
***
Поставлю глечик на каву…
Заправлю…
Сяду поряд подивитися
Телевізор Бога…
Кіт стрибнув на підвіконня…
І ми дивимося вдвох
На дерева і небо…
Ось хлопці сіли біля під’їзд…
Гомін…
Проїхало авто…
Гуркіт…
Життя іде… як його не чекали…
А все ж його прошу…
1.08.2020
***
Мабуть ми вже нікуди не підемо…
Дощ збирається…
Кіт скрутився клубком
В чоловіка ногах…
Так…
Прогулянка знов відміняється?..
1.08.2020
***
Дощ так і не пішов…
А дерева просили… води!..
І тая курка з мультика
Не йде мені з ума…
1.08.2020
***
Сісти на кухні послухати радіо…
Ввімкнути води помити посуд…
Мої дні не складні…
Ледащі і безтурботні…
Але Бог поруч…
І ангел вже зблизька чекає…
Махає крилами…
Нагадує… Бог поруч…
1.08.2020
***
Звук не вийде за межі навушників…
Чоловік додивиться фантастику…
Жінка схопиться за голову…
Кіт ворухне лапкою…
Ключик знайшовся…
Коло замкнулося…
На перехрестя долі…
Ми пізно зустрілися…
І ще зустрінемося…
Може на березі нашого моря…
Риболовля не скінчиться у віках…
Чоловіки ще тягтимуть бредень…
Зустрічати човни побіжать жінки… і я…
Тільки побачимо…
Кіт ворухнув лапкою…
2.08.2020
***
Мене позначили…
Поставивши лапу на лоба…
В цьому життя ти кіт…
А в наступному я…
Почухати пузо кота…
Більшого щастя нема…
2.08.2020
***
Моє Сонечко!.. в нас є кіт!..
Він шкрябає килими…
І лиже п’яточки…
Моє Сонечко!..
Ми залишимо слід?..
Хоча б одне в одному?..
5.08.2020
***
Божевільні сльози
Тобі на шал…
Душа не черства…
І очі будуть яснішими…
Тож плач, Женю, плач…
20.08.2020
До чогось вищого
Кличе лоза виноградна…
Не будь байдужим…
Не будь нудним…
Хтось принесе вина…
Ти ж за лозинням тягнись…
21.08.2020
***
Жаль… и хочеться плакать
Когда деревья в цвету…
Хорошо…
Когда роняют осенью листья
Деревья в саду…
21.08.2020
***
Бьет тревогу! Бьет тревогу!
Раздает дары от Бога…
Ангела поймали в клетку…
И пытают его детки…
На Земле свои законы…
Стремно… гадко…
Хоть и молятся его иконам…
Дождь пройдет и смоет…
Грусть его и их позор…
Ангел улетит домой…
***
Ангел хоче додому…
Б’є на сполох!.. на сполох!..
Роздає дарунки Бога…
Ангела спіймали в грати
Його діти… і питають…
Але дощ пройде і змиє
Їх гріхи і його тугу…
І тодіє… може разом повернуться?..
4.09.2020
***
Його звички довше з ним
Ніж мої зі мною…
Не нав’язуватись… і прощати…
Навчи мене, Боже…
4.09.2020
***
Що не зроблю… як в прірву…
Ангел відводить руку…
Моя хороша мамо!
Нащо привела на землю?..
5.09.2020
***
Я аплодирую первым каплям дождя…
Я ждала их…
Сидела в кресле а
Бог сменял декорации…
Для всех… и меня…
В своем театре…
17.09.2020
***
Я зробила вчинок…
Від кинутого каміння
На воді кола…
Я натиснула на кнопку…
Нічого страшного!..
Слова в ефір… це сучасність…
21.09.2020
***
Ми наближаємося до європейського рівня
Коли сміття нема на узбіччі…
Ми наближаємось…
Коли свобода навіть в повітрі…
22.09.2020
***
в маршрутці Черкаси-Київ…
Змінила одяг стрічка дерев
Вздовж дороги
Затуляючи голі поля
Що чергуються в небокрай..
А повітря прозоре…
А я шукаю дороги назад…
24.09.2020
***
Вже холодно… жовтень…
На сонці ледь тепло…
І смуток огортає…
Й згадується літо…
Одна надія… в грудні
Обіцяють знову бабине літо…
1.10.2020
***
Осінь тепла…
Осінь з запахом палого листя…
Гострою шкіркою каштана під каблуком…
Бульваром Шевченка в жовтих фарбах…
«бомондом» на лавочках навпроти пиварні…
Лорою з старими книжками на продаж…
І кавою в руках…
Знаєш… мамо…
Це моє місто… мій час… і моя любов…
1.10.2020
***
Я повизбирую вас до купи…
Обійму… приголублю…
Запахи з дитинства…
І згадки про вас
Переповнюють моє серце…
Мою скриньку…
Царство небесне…
Спомин про вас…
1.10.2020
***
Кофе слеза
На старинном кувшине…
Когда то пробабка с Георгием
Пили свой кофе… тоже…
1.10.2020
***
Я влилась в счастья поток…
Я жмурюсь от удовольствия…
Сколько хороших людей
И книг вокруг…
И пусть хвостом смахнул на пол фужер
Кот…
5.10.2020
***
Черевики вміють ховатися…
Як і шкарпетки…
То ж знайти собі пару
Буває так важко!..
Особливо восени…
Після літов…
5.10.2020
***
Я перестала рідним читати свої вірші…
А ладна була раніше робити це і вночі…
Мабуть ця «вишенька на торті»
Потрібна лише мені…
6.10.2020
***
Хорошо бы…
Черный кот
Перешел дорогу…
И что бы все на оборот…
Повезло немного…
8.10.2020
***
Созданья малые путь уступают…
Человек elephant городской среды…
Страх… и ненависть?..
Ничего не знаю
О них…
14.10.2020
***
Я безжалісно бачу…
Коли малюю портрети
Надаю зайві роки…
Ви не втечете
Навіть в майбутньому від мене…
19.10.2020
***
Як хочеться спати, Господи!
Але калейдоскоп крутиться…
Нічні думки різні…
І з віршами весело…
Але що вночі з того…
Як хочеться спати…
І де ти, Господи?..
19.10.2020
***
Ранок… на кухні кава готується…
Чуєш?.. глечик парой дзвенить…
Прокидайся! Моя кохана…
Це твоя найсолодша мить…
25.10.2020
***
Я пам’ятаю…
Наші бабусі мовчали…
Покоління зникали…
Коли падали долу…
І обрій ставав над травою ледь вище…
Але… як і в мене… дорогою вгору
Підіймається серце…
Так і через тисячі років
Хтось заспіває пісню…
Пам’яті розстріляних
В урочищі Сандормоха…
28.10.2020
***
Жах перед болем…
І біль…
Її краса приходить після…
Коли зникає вона сама…
Це спокій… і насолода від просто буття…
28.10.2020
***
О цей непевності етап…
Як змінюється осінь хутко!..
Від світла й жовтого
До голих і сумних гілляк…
Мінливий так мій настрій …
Це хвороба?.. чи усіх поеток стан?..
30.10.2020
***
Пізня осінь…
Сорока скаче по випуклих буквах вивіски…
Кумедна…
Навіщо ж щемкий спогад?..
10.11.2020
***
Забуте…
Завіяне вітром…
Водою важкою покрите
Слово що має бути…
16.11.2020
***
Сірість… тупість… жорстокість…
Я вас ненавиджу!..
Карма спіткає нас…
Але мені стояти з вами на гойдалках…
16.11.2020
***
Який в мого кота пекотний погляд…
Але й його спіймати важко…
Щоб підлизатися до нього
Розцілувала би і ніс на морді…
Але його чіпати не бажано…
18.11.2020
***
Три хатини…
І димок над ними…
То Бог-отець…
Бог-син і Дух
Готують нам
Різдвяную вечерю…
19.11.2020
***
Небо глубокое… темно-синее…
Где то за ним Бездна…
Мои сны и мысли безнадежные…
Ты во мне Бездна?..
22.11.2020
***
Осінні айстри розкуйовджив вітер…
І краплі їх бордових пелюсток розкидав…
Бурхливе море утворив з голівок…
Бурхливе море…
1.12.2020
***
Руки на груди скрестят
Мне еще в метро…
Умирают под землей
Все, кто спешат…
2.12.2020
***
Мне не хватает тепла…
Холодне блики… блики… блики…
Кольцо сжимается…
Я здесь одна… но… не хочу…
Но… блики… но… холодне блики…
5.12.2020
***
Алочці в Самарканд…
Заступи, Господи… заступи…
Забути колооберт дня…
Оплакати і помолитись…
Та не пришвидшуй…
13.12.2020
Exhibition-presentation of the book `Splashes of beads` – Cherkasy, Ukraine – 2021
/0 Отзывы/в Expositions /от artvek22019 Білі вірші. Книга 13
/0 Отзывы/в Poetry /от icreativeДверь в сад… боковая…
Все еще живы…
И в полном сборе…
Дом… большой и светлый…
За деревьями крест над куполом…
Приходили
Какие-то греки… чужинцы…
И мы пировали…
С кем-то другим воевали…
3.01.2019. Черкаси
***
Запалю свічок…як Сонце зайде…
Сонце…сльози на очах… в серці дзвони…
Через триста років день настав!
Помолюся… день настав… помолюся…
На коліна стану… знову помолюся…
Чекає на мене мама…
Зимова дорога завтра…
Через розбіжності… помолюся…
6.01.2019. Черкаси-Київ
***
Лист на снегу…
А если представить –
Вмерзло их много…
Больно?.. жалко?..
Я не пойму…
Спешить ли и мне…
Надо…
10.01.2019. Київ
***
Ця тонка грань…
Коли Бог ще з тобою…
Кривдою на кривду відповісти?..
Взявши долю на себе…
І де тії кордони?..
Коли Бог ще з тобою?..
10.01.2019. Київ
***
Невідомість… сніг падає…
Йду на зустріч з книжками…
В них безліч подій і історій…
Хуртовина з імен і подій…
Чи залишились мої сліди і чи побачу?..
Якщо повертатись тим самим шляхом?..
13.01.2019. Київ
***
Устала. И замечаю –
В этом пейзаже нет тишины…
Но в деревьях покой и радость…
И откуда-то из глубины души
Чувства вырываются наружу…
15.01.2019. Київ-Черкаси
***
А вокруг снежок… белый… белый…
А на душе грешок зреет смелый…
Как поеду в центр… в любимый книжный…
Да накуплю корешков…
Да на всюю тыщу!..
21.01.2019. Черкаси
***
Эй! Белокаменные! Слазь!
Кончилось ваше время!..
Це вам кажуть
Червонії цеглини
Візантійського світу
З Софіївського Собору!
24.01.2019. Черкаси
***
Я помню…
Какая то площадь…
Без края… и неба…
На ней бинтуют живых людей в мумии…
Потом сжигают…
Отправляют на Землю…
Какая-то женщина…
Плакала…
Я подошла к ней…
Она подумала ангел…
Обняла…
И я заняла ее место…
Какая-то площадь…
Какая-то женщина…
10.01.2019. Черкаси
***
Дзвін десь на кухні від
Розтрощеного кухлика…
Байдуже кіт ворухнув вухом…
Потягнувся… лизнув лапку…
І… навчив мене розрізняти
Що важливо, а що не дуже…
7.02.2019. Черкаси
***
Ангел на ниточке
В красном углу…
Я думала, трубит мне успех и славу…
Подниму глаза в вышину
Смотрю и жду…
А он надудел мне
Покой и радость…
7.02.2019. Київ
***
Розрахунки… різні… складні… і не дуже…
Нам байдужі чужіє души…
«Подайте на блюдечке»
Це не наше… не наше…
14.02.2019. Київ
***
я умираю… весна… я умираю…
Не говори мне, что я воскресну…
Что все воскресают…
Сотня не в небе…
Она уже дома…
Нам осталось…
Что нам осталось?..
21.02.2019. Черкаси
***
Колесо обертом… Sansaro… Sansaro…
Я десь знизу… мене міцно притисло…
Коли вже шукатиму руку…
Де вже нема тиску?…
23.02.2019. Черкаси
***
Після зими безлад
Зелень весни затягне…
І першії квіти
Нам про любов
Знов розкажуть…
7.03.2019. Черкаси
***
Даже кот поглупел…
Начал безобразничать…
Помоги, Боже, выдержать
Этой музики низки звуки…
Наш сосед еще молод…
8.03.2019. Черкаси
***
Якщо покласти ладонь на кота…
Тут… біля пуза…
То відчуєш як він дихає…
А ніс в нього, коли він спить,
Сухий і теплий…
9.03.2019. Черкаси
***
Померлі души біля ритуального бюро
Обирають собі вінок…
Маленька дівчинка плаче… бо баче…
В неї ще міцний зв’язок
З тим світом…
14.03.2019. Черкаси
***
Кіт нявкав…
Просив чоловіка відкрити йому двері…
Але до мене не зайшов…
Іноді не треба заходити в двері…
Іноді просто треба щоб вони
Були відчинені…
16.03.2019. Черкаси
***
Чисте повітря!…
Дерева зелені і трави!..
З джерела пити
Криштальної і чистої води!..
Землю просто прикласти
До болючої рани!..
Господи! Оці – такі прості речі!..
Не болячи… навчи оберігати нас!..
17.03.2019. Черкаси
***
І хмар нема… і небо високе…
Цей день напередодні…
Це подарунок?..
І на що чекати?..
24.03.2019. Черкаси
***
Отупение… отупение… отупение…
Клетки рвутся… вспышки в закрытых глазах…
Мне так плохо… так больно…
Что может уйдете…
Опережая меня…
24.03.2019. Черкаси
***
Я звикла з дитинства…
Час плине… і люди…
Які поряд – уходять…
Любов минає…
Недоторкана мною…
І я не знаю
Чи живу… чи просто
За часом спливаю…
***
Я привыкла с детства…
Годы проходять..
Люди уходять…
Я теряла любов…
Не прикоснувшись даже…
И не знала… я живая
Или мертвая баба… все же…
25.03.2019. Черкаси
***
Немым укором
Бабушкина швейная машинка…
Деталь потеряна…
Как время для нее…
30.03.2019. Черкаси
Відчуваю… чую… високую ноту…
То привид кота співає…
Чи є потойбічний театр?..
І чи має акторів
Крім нічного кота
І ранкового крука?..
30.03.2019. Черкаси
***
в хорошому гуморі…
У мене в ліжку було два мужика…
Стало жодного…
Один побіг… хвостатий слідом…
Зустрілися на кухні…
Сидять… курять… сьорбають…
5.04.2019. Черкаси
***
Тебе мені дали на виріст…
Візьми мій подих…
Повернеш на видох…
Так гарно
Світло із твоїх очей
Світами іншими з моїми
Перетнулись в цьому світі…
Малюнки… книги…Україна
6.04.2019. Черкаси
***
І сумуємо… і страждаємо…
Ладні душ закласти…
Це життя з перегонами…
Дурістю… заздрістю…
Не дає бути справжнім…
Хоч би нице не впасти…
6.04.2019. Черкаси
***
Громадяне… давайте покажемо
Що ми гідні Держави!
Що озброєні і наповнені
Розумінням епохи…
17.04.2019. Черкаси
***
Трудно рвутся путы…
«Жаль…»
В украинском значении слова…
По-русски
«Печаль…»
17.04.2019. Черкаси
***
Вейся потоком…
Мелками из детства
Путь нарисованный
С сердцами и солнцем…
Голуби стаей взметнулись следом…
Детство… детство… детство…
28.04.2019. Черкаси
***
Размытый квадрат на полу
От неявного солнца …
Сирень за окном
Дождем умытая…
Так хорошо начинается день…
Слышу шум из мастерской…
Кот и муж разговаривают…
Любимые!..
4.05.2019. Черкаси
***
в кухні…
Кришка «закипає» паром…
Яблука варяться… дуже…
А я, з котом на колінах,
В залі…
Й мені байдуже…
10.05.2019. Черкаси
***
Йду повз…
Діточки на майданчику школи…
Чи є серед них я?..
15.05.2019. Черкаси
***
Крапля!… перша!.. за комір!..
Я проростаю!..
І кожним своїм листочком
На зустріч дощу тягнуся…
24.05.2019. Київ
***
Как трепетно меня задели…
Ангел… ветка коснулась…
У деревьев нежные души
Чем я отвечу?..
24.05.2019. Київ
***
Вночі приходив дуже гарний вірш…
А я його не записала… і забула…
Він образився…
І тепер не хоче повернутися…
24.05.2019. Київ
***
Воздух, что я выдыхаю,
К небу уходит?..
Горе, что я не знаю,
Ни к кому не приходит?..
25.05.2019. Київ
***
Смирюсь с потерей…
Вспоминать перестану
Тот стих… что не записала…
Я уснула… я устала…
25.05.2019. Київ
***
Помолюся Господу за того самогубця
Який писав романи, що я сміюся і плачу…
Летючи змії обіцяють світанок
На якому і повернуться…
6.06.2019. Черкаси
***
для себе…
Збираю монетки в чашку
Яка притулена до пупа…
Набираюся сил… відпочиваю…
10.06.2019. Черкаси
***
Боже, як давлять вологі краплини…
Хочу зануритись вглиб…
Хочу не дихати і щоб не жити…
Боже, як порожно вкруг…
Як мене легко зламати…
Позбавити сенсу… мети…
Але виринаю і хочу вдихнути…
І хочу вдихати…
Запахи літа… зкошених трав…
Чоловіка… й кота…
16.06.2019. Черкаси
***
Я ощущаю связь времен
Вкольцо сомкнувши пальцы…
И пустота не давит…
Я как кот, который йога в прошлом…
Бездеятельность… сон…
Свернувшийся в клубок
И я довольны жизнью
У нас есть дом… хозяин-Бог…
Дадите пищи нам?…
Ему побольше…
Ну и мне… немного…
16.06.2019. Черкаси
***
Вечірні сонячні промені
Грають в схованку…
Стрибають на килимі…
Дарують спокій…
В цю мить ми розуміємо життя…
Ми мовчимо з котом
І час застиг… і не минає…
16.06.2019. Черкаси
***
Це хворобливо?..
Погляд, що марно
Рухатись… їсти… кохати…
Коли постає запитання «навіщо»?..
Коли під сумнів поставлений
Сенс кожного дня…
І що таке «жити»
Коли хворіє душа?..
16.06.2019. Черкаси
***
Лето… дорога… солнце… зной…
Голову напекло…
К нам приходили в гости стихи…
И ночью мы ждали их…
Потом собирали… скребок за скребком…
Кот… играя… царапал в кровь…
И в наши души звонили колокола
А в двери стучался Бог…
17.06.2019. Черкаси
***
Я плачу. Жорстке повітря
В груди… І каміння на душі…
І боляче…
Передчуття… я хочу їм зради…
Щоби вони не справдились мені…
І думки в спокої за обрій попливли…
25.03.2019. Черкаси
***
Сніг випав… і пада…
З мого вікна… дивлюсь…
Це вже не гілочкі бузка…
Суцільнії клубочки снігу…
З мого вікна… під ним
Лілейні кінчики… зелені
Протикнули… і стирчать
Над білою ковдрою…
27.03.2019. Черкаси
***
Коты протоптали к нам дорожку…
Дверь открылась на небе
Лапой с подушечкой
Цвета персика…
Первый Кот улыбнулся
Своему Человеку…
***
Витоптали коти до нас стежку…
Відчинилися двері на небі
Лапою з подушечою кольору персика…
Перший Кіт посміхнувся до Своєї Людини…
27.03.2019. Черкаси
Гас… хмарка… сяюча обитель…
Де не плине плиний час…
І я там не живу…
Існую на Землі…
Їм… п’ю… кохаюсь…
І навіть гладжу кицю…
Але там не живу…
Там не живу…
16.07.2019. Черкаси
***
Кот кивает головой…
Нос роняет в лапы…
Любимый спит…
Я… после душа
Улягусь рядом…
Попрошу кота…
Подвинуть лапы…
16.07.2019. Черкаси
***
Запах жилья… и кислих абрикос…
А где же море?..
16.07.2019. Черкаси
***
В мені минулого
Більше ніж сучасності…
Спомини лагідним
Дощичком накрапали…
Дідуся і бабусю…
І перші закоханості…
І коників з мухами…
17.07.2019. Черкаси
***
Ми з котом… нічого не робимо…
Сидимо проти одне одного…
Він пухнастий… і я гладенька…
Я його «люблю»… а він терпить…
Тільки б’є хвостом… мій серденько…
17.07.2019. Черкаси
***
Подайте!
Світла промінчик…
Посмішок жменю…
Любов без розлучень…
І відчуття дому…
Шлях… не важкий…
А так… щоб навчив…
І кота поруч… обов’язково
Мені убогій… подайте…
18.07.2019. Черкаси
***
А могло и этого не быть!
Всегда опускайся на грешную землю…
Прежде чем требовать Париж!..
18.07.2019. Черкаси
***
Не все же о вечном!..
Иногда надо поволноваться
А как?.. покакал ли кот?..
И не много ли пьет муж?..
И как там у мамы дела?..
Жива?..
18.07.2019. Черкаси
***
Тончайшее кружево…
Черный уголь на белой бумаге…
Художники пришлого
Оставляли…
31.07.2019. Черкаси
***
Утро раннее…
Свет в окошко…
Тень сирени
Заглядывает…
И сама сирень
Немножко…
Немножко…
***
Ранок…
Сонце зазирнуло
У віконце…
Тінь бузкова
Коливається
На підлозі…
І сам бузок
На підвіконні…
21.08.2019. Черкаси
***
Накланяться трудно уже…
Мы осваиваем верхние этажи…
И розетку… хорошо бы на уровне глаз…
Ангелы… совсем с горы…
Скоро лесенку спустят к нам…
1.09.2019. Черкаси
***
Я дивлюся на танець довгий…
Прецесію дзиги помаранчевої…
Вона падає набік…
Коли гра закінчується…
7.09.2019. Київ
***
Время… то медленнее… то быстрее…
Как толчки крови по венам…
Жилы тянутся все хуже…
И кости устают быстрее…
Только сонце осенью
Все милее…
9.09.2019. Київ
***
Осінь! Боже! Знову осінь!
Теплий день…
І дощ пройшов…
І сонце знову…
Осінь… Боже…
Осінь знов…
29.09.2019. Черкаси
***
Каштаны падают с треском…
Прохожие озираются…
Смотрят… как те хулиганят…
29.09.2019. Черкаси
***
Жолудь як людину спіткала доля…
– Дивись! Цей має шляпку!
Підберемо його!
Жолуді як люди мають долю…
30.09.2019. Черкаси
***
Води омивають береги…
Береги не встоють під водою…
Бо дівочі хвилі так накатять…
Що вони втрачають…
Й роблять перші кроки…
4.10.2019. Черкаси
***
Я маю осінь у житті своїм…
Я нею переймаюсь і її кохаю…
Мені не сниться в осені весна…
Нею я не марю…
4.10.2019. Черкаси
***
Бабине літо… Спокій… щастя…
Насолоджуюся верхівкою жовтою
Високої тополі…
Як в хутро зариваюсь носом
Улюбленого кота…
14.10.2019. Черкаси
***
Ночі довші… дні коротші…
Виходити з дому…
Немає сили…
Хоч бабине літо
Вабить душу і очі…
Хоч бабине літо
Кличе до парків і річки…
Обійму кота… поп’ю водички…
Може все ж вийти з дому…
Пошуршати листям…
А як вийду…
Може побачу птаха,
Який забрав літо…
І полечу навздогін…
Попрошу подовжити
Бабине літо…
18.10.2019. Черкаси
***
Жовте листя під ногами
Стерте в порох…
Проходжу повз кинутий будинок
За який ніхто не відповідає…
19.10.2019. Черкаси
***
Мій кіт пахне свіжозавареним чаєм…
Він живий і теплий… пульсує наче насос…
Я люблю обійняти його, коли він сидить на підвіконні…
І тоді ми дивимось вдвох на листя і пташок…
20.10.2019. Черкаси
***
Нас доля розкидала…
І може ми того варті…
Що зустрілися знов восени…
Коли Бог вже зібрав листя…
25.10.2019. Черкаси
***
Куди не кинься… крізь суцільний жаль…
Поезія… книжки… малюнок… доля…
Моя уява… чи хвороба?.. випустила пазурі…
А з душі здерто вже останню захисную оболонку…
8.11.2019. Черкаси
***
Твоя хода непевна… і хвилька…
Ти сходиш далі вниз…
Лише недопалком…
Що кинув на узбіччя…
12.11.2019. Черкаси
***
Ти зовсім забув мене…
Дикий кіт…
Стрибни на коліна…
Звернись клубочком… знову…
11.12.2019. Черкаси
***
Мій кіт… на підвіконні… хвилюється…
Він бачить… справжній птахопад…
З усюд… з розгорнутими крилами…
З дерев… дахів… і вікон…
Скажіть бо… як не втратить
Витримку і розум?..
16.12.2019. Черкаси
***
Ще короткіє дні…
Кіт грає…
Відчиню вікно…
За вушком погладжу…
Заходь Новий Рік!
Ми поряд… ми чекаємо…
31.12.2019. Черкаси
Group show on the occasion of the Independence Day of Ukraine ‘Cherkasy. Image. Ukraine‘ – 2020
/0 Отзывы/в Expositions /от artvekInternational competition Hiii Illustration 2017
/0 Отзывы/в Expositions /от artvekThird Cherkasy Book Festival – Cherkasy, Ukraine – 2019
/0 Отзывы/в Expositions /от artvek2018 White lyrics. Book 12
/0 Отзывы/в Poetry /от artvekТанцювала з чоловіком!
І пила шампанське!
1.01.2018 Черкаси
***
В останній час… розкутий…
Моя улюблена іграшка – де ти?..
Я плачу за тобою мій дракончик…
Мені такая жаль… не кидай мя!..
6.01.2018 Київ
***
Не снідала…
А вже телефоную, мій коханий…
Ми розлучились десять днів тому…
«Я їхаю додому…»
Більш нічого не скажу…
12.01.2018 Київ
***
У нашому садку гуляє вітер
І прибирає листя із дерев…
І знов дорого з Києва в Черкаси…
Роками…
З татової осені аж у мою весну…
15.01.2018 Київ-Черкаси
***
Чи солодко так незбагненно спати?..
Але і сни не йдуть…
І прокидаймось важко…
Але вже час…
Поборимось! Брати!
16.01.2018 Черкаси
***
Зимове сонце не гріє…
Не топить сніги…
Зимове сонце, де в грудні ласка твоя?..
Зимнее Солнце не греет… не топит снега…
20.01.2018 Черкаси
***
Підсмажити картоплю…
Залити двома яєчками…
Цибулі?.. Так. Буде смачно!..
Ледащо!.. Ну ж бо, Женю!..
23.01.2018 Черкаси
***
Бог поможет мне умереть без боли…
И не слишком поздно, и не слишком рано…
Через это все проходят…
Этот путь в Нирвану и я пройду…
Пусть не слишком поздно…
Но, и не слишком рано…
25.01.2018 Черкаси
***
За все платить по гамбургскому счету…
Особенно за счастье… жаль…
Объехать страны… Все!..
И где-то в Самарканде умереть…
25.01.2018 Черкаси
***
Відчувати щастя… чи розпач…
Коли пишеш вірші…
Насолоджуватися життям?..
Чи залишити щось по собі?..
Це залежить не від нас…
Це хімія!..
25.01.2018 Черкаси
***
Дочитав книгу… візьми наступну…
Особливо…
Коли сусіди роблять гучний ремонт…
25.01.2018 Черкаси
***
Та віра, що спочатку не потрібна…
І пошук сенсу буття…
Огорнули… Я ще жива?..
26.01.2018 Черкаси
***
Романтический угол,
В детство верни..
Где яркие краски…
Безтурботнії дні…
***
Фарби яскраві і сонце в очах…
Романтичний куточок…
Безтурботний причал..
25.02.2018 Черкаси
***
Мамы поправляют детям шарфики…
Снег… в первый день весны…
1.03.2018 Черкаси
***
Від любові нема порятунку…
Прилетить… огорне… приголубить…
Це чарівніша в світі чарунка…
І вона тебе любить…
17.03.2018 Черкаси
***
Помоги мне, Господи!..
Так не хочется боли…
Чашу мою, ею полную,
Вылей в ничейное море…
17.03.2018 Черкаси
***
Так… ми не досконалі…
Як і світ в цілому…
З точки зору Божеської любові
Ми ще ембріони…
Які вчаться прощати…
17.03.2018 Черкаси
***
Детство Жени и Кики…
Старый Киев…
Это любовь и горе…
17.03.2018 Черкаси
***
Последний смысл ускользает…
Дела остаються незавершенными…
И целые жизни…
19.03.2018 Черкаси
***
Я хочу бать счастливой…
Пронеси воспитания чашу горькую,
Господи!..
Направляй без боли…
Чтобы серце пеплом не сыпалось…
24.03.2018 Черкаси
***
Смужка поезії… така тонка… проковтнути страшно…
Йому треба шукати когось іншого…
Якогось хлопчика сивого…
Бо я не всі розумію його вірші…
Мені подобається…
Але може… я підросту ще трішки…
29.03.2018 Черкаси
***
Осіннє відчуття
Останнім променем
Тремтить…
30.03.2018 Черкаси
***
Мотузка тоненько в’ється…
Птах зачепив крилом…
Щось відчепилось
І падаю в прірву…
Вже цілу годину гадаю…
Може покинути Дом?..
20.04.2018 Черкаси
***
Яскраве сонце…
Бавовняніє спущені колготки…
Строкатая спідниця зв’язана кручком…
І байдужі здивованії і глузливі погляди…
На пальчику… каблучка!
У неї… Все путьом!..
21.04.2018 Черкаси
***
NIKoві…
Дивлюсь на статуетку
З мого дитинства…
Бабусю! Я щаслива!..
Навколо мене затишно й красиво!..
25.04.2018 Черкаси
***
Так солодко
Мені перев’язали ранку
Тоненьки пальчики мамусі
Вісімдесят п’ять…
7.05.2018 Київ
***
Залишим…
Підвищену температуру…
Зацікавлень неспівпадіння…
Цікава любов штука…
І десь тут… поруч з нами…
10.05.2018 Київ-Черкаси
Зрозуміти іншу людину…
Хибна постанова питання…
Любити іншу людин…
І проблеми немає…
10.05.2018 Київ-Черкаси
***
пісня…
З птиці перо впало…
Сонце високо…
Мене хвилює неспокій…
І спокій…
***
Птиця злетіла…
З неї перо впало…
Але злетіла!..
Може не все пропало…
***
Десь високо птиця…
Та з неї перо… у мене…
Може верне спокій
На нашу землю…
16.05.2018 Черкаси
***
Никакой зонт не сравнить с деревом…
Никакой ковер не сравнить с травой…
Натуральное! Натуральное! Натуральное!
Я за тебя!.. И с тобой!..
17.05.2018 Черкаси
***
Ты можешь прекратить…
За шаг до самого интересного…
Цепляйся… имей мужество
Принять все что Бог ниспошлет…
17.05.2018 Черкаси
***
Вона вмерла…
Жадоба кохання вмерла…
Я так недбало ставилась до неї…
Тепер люблю… але не відчуваю…
18.05.2018 Черкаси
***
Я думаю о смерти…
И сняться мне те, кто ушел…
Какая-то сила…
Темная?.. Светлая?..
И где мой дом?
20.05.2018 Черкаси
***
Зовсім інші відчуття
З’явилися в старому домі…
Нам принесли пожити
Кота… доби на дві…
23.05.2018 Черкаси
***
Чувства то вверх… в гору…
То вниз… в омут…
То переполняют… то тревожат…
То дел горы… то бездествия тяжесть…
Я так… но так ли другие двуногие твари?..
24.05.2018 Черкаси
***
Я целую руки
Заплетающие судьбу
Как сеть
Неутомимые паучьи лапки
Я в них попалась и не пойму…
По мне ли их кокон и маска?..
27.05.2018 Черкаси
***
Нас не здивувати білим…
Скрізь в нас Собори Червоні
На крути береги…
Тож, білокам’яні, не смішіть…
Де вам до нашою Сивини…
28.05.2018 Черкаси
***
Как тревожно
Листья винограда
Тенью бьются
На закатном солнце…
31.05.2018 Черкаси
***
Мы будем стареть обое…
Мы будем стареть рядом…
И ты не заметиш
Как я меняюсь…
Я … молодая!
31.05.2018 Черкаси
***
Тінь в кімнаті
Про щось співає
Колиханням листя
Мабудь колискову
Бо очі закриває
Дрімота
На вечірнім сонці
2.06.2018 Черкаси
***
Все по іншому тіні лягають
Плине час… Літо весну зміняє…
Зморшки… спокій…
На тіло і душу лягають…
Засинаю… так… засинаю…
2.06.2018 Черкаси
***
Ось і зник останній промінь
На цьому шкапчику
На цьому профілі
А мені байдуже
Мені не боляче
Ніч настає
Ховає усі промені…
2.06.2018 Черкаси
***
Закоханіє… і старіє…
І я цей літній спокій… вдих!..
І Кузя лапку підійма…
Я бачу все з вікна!..
5.06.2018 Черкаси
***
Духи…
Существует же «мой» аромат
Где-то носит его мужчина
Или женщина…
Может из него сделали концентрат
И выпустили в серию…
9.06.2018 Черкаси
***
Мій чоловік на мене дивився…
Хвиля котила на сонці лагідно…
Мовчки дивився… Чи закохався?…
Хвиля розбилась… і я тону…
13.06.2018 Черкаси
***
Мій милий, невже я Вам не цікава?..
Про кур говорити і про хазяйство…
Такая вже звичная…
Такая вже знаная…
Ще й вірші пишу й малюю «странное»…
Ну що з мене візмеш?..
Партнер… не шаховий…
13.06.2018 Черкаси
***
Боль… нежность… радость… любовь…
Все это кот на моем плече…
В два месяца жизнь хрупка…
Чувствую косточки через шерсть…
4.07.2018 Черкаси
***
Краще без горба стрункою бути…
І приймати старість Божим даром…
Не журитись… і сміятись…
Сподіваючись відкрити двері Раю…
27.07.2018 Черкаси
***
Предчувствие…
Льется ослепительный свет…
Кот сощурил глаза…
Воронка открылась… чувства напряжены…
Это не депрессия… нет… где-то
Одномоментно жизни оборвались…
30.07.2018 Черкаси
***
Меня там нет… не будет…
Утро… горы… и шепотом
На камни набегают волны…
6.08.2018 Черкаси
Это тонкое ощущение увядания…
Спящая во всех углах тревога…
Мне так хочется вырваться…
Но… нет… моя хорошая…
Я не уеду… я еще побуду…
13.08.2018 Киев
***
Просто посмотреть на Белый свет,
Оторвав ладони от болящих глаз…
Что тебе не сделал человек,
То исправит Всемогучий Бог…
16.08.2018 Киев
***
Немного прохлады летом…
В шумном городе…
Столице… корда-то зеленой…
Немного пыли… немного вони
Машины… потом подземный поезд…
16.08.2018 Киев
***
Остатки вчерашнего дня…
Послевкусие…
Ты больше не любиш меня?..
Кажется… я напилась до безобразия…
26.08.2018 Черкаси
***
Я не могу чувство выразить это…
Фантики просто разбросаны пополу…
Должно бать Ангелы спустились на землю…
У меня есть кот! И он отдыхает…
8.09.2018 Черкаси
***
Да… это холод… да…
Изнутри пронизывающий…
Быть униженым… или забытым…
Буду смеяться и плакать…
Может поможет?..
8.09.2018 Черкаси
***
Ничего… мне не много осталось…
Я вернусь в тот… наш мир…
Всех прощу… может бать и себя…
23.09.2018 Черкаси
***
Мысли злые и бессильные
Как московская орда
Устроили резню…
Все равно я поднимусь
Над бездною…я не упаду…
26.09.2018 Черкаси
***
Працівники вже миють чашки
В Черкаському художньому музеї
Закінчилась перерва
А відвідувачів все нема…
27.09.2018 Черкаси
***
Я впливаю на щось…
Щось впливає на мене…
Неможливо прожити
Одне без одного…
Неможливо…
27.09.2018 Черкаси
***
Поздняя ворона в небе…
Вечер во дворе…
Мне натерла ногу обувь…
Возвращусь к тебе…
13.10.2018 Черкаси
***
Ми обрали одне одного в езотеричному світі…
Тепер вивчаємо до дитячих звичок…
Але вже коханці ми… і в нас є кіт…
Він нас проводить знов в езотеричний світ…
13.10.2018 Черкаси
***
Все навкруги… це і є щастя!..
Все навкруги… це і є любов!..
Осінь… голова обертом!..
Я ще не пила…
23.10.2018 Черкаси
***
Рюкзак на спине…
По сумке в руках
И надежда
Дождь скоро пройдет!..
24.10.2018 Черкаси
***
Кот свернулся в кольцо…
Дни короче…
Я погружаюсь в осень…
Кто со мною?..
24.10.2018 Черкаси
***
Це світло? Бо ж сумно…
Чи жовте листя відбива
Тепло і сяйво?
26.10.2018 Київ
***
Чуєш?.. Як ролет ледь б’ється на вітру…
Кіт примружив очі…
Каркання ворони тишу розрива…
Мабудь діють чари що осінь розлила…
7.11.2018 Черкаси
***
Ворона что-то говорит…
За домом тихо…
И снова кот…
И детство снова…
8.11.2018 Черкаси
***
Ворона говорить…
Але як за будинком тихо…
І знову кіт… і знову…
Дитинство знову…
8.11.2018 Черкаси
***
Я отхожу от женского начала
К утонченности духа…
Отторжение муравья меняя
На любовь к таракану…
13.11.2018 Черкаси
***
Як тихо він пішов… його не записали…
Рука тільки тремтить…
На кінчик олівця упала неспокійна тиша…
Гіркая насолода згадувати…
Може він з дитинством повернеться?…
Чи у кота на вусах заблукав, і вернеться…
Он бачиш… кіт прокинувся й всміхнувся!..
22.11.2018 Черкаси
***
Мне не спится…
Мне не спится…
Хоть свернулся кот клубком…
И цветные небылицы
Стороной обходят дом…
30.11.2018 Черкаси
***
по дорозі до лікарні…
Духи на жіночці…
Дитячий срібний ранець…
Дорога вдень з туману вирина…
І близько… близько…
Лікарняний замок…
22.11.2018 Черкаси
***
Які смішні в мене нігтики…
Які тендітні пальчики…
Рука маленька…
Папір… олівці… і пензлики…
11.12.2018 Черкаси
***
О, Літа згляньтеся на мою мати…
Нехай тверда її рука виводить слово…
І кава не холоне…
19.12.2018 Черкаси
***
Какие долгие дни…
а ночи?..
Какие верные мы…
без многоточий…
20.12.2018 Черкаси
UA: Українське радіо. Рось
/0 Отзывы/в Audio /от icreativeTV
/0 Отзывы/в TV /от icreativeЮлія КАЦУН – газета “День” – 2005
/0 Отзывы/в Media /от icreativeТакож на сайті газети «День» (www.day.kiev.ua) можна почитати статтю Юлії КАЦУН «Євгенія ВАСИЛЬЧЕНКО: «Малюю так, як відчуваю»» («День» №206, середа, 9 листопада 2005 (рос. та укр. мовами)) або англ.. мовою The Day, №36
посилання за
https://m.day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/ievgeniya-vasilchenko-malyuyu-tak-yak-vidchuvayu
К. П. Грабарєва – музейний альманах – Черкаси
/0 Отзывы/в Media /от icreativeВідгук на виставку “Краплини з намиста” (Музейний альманах №6)
Роман Кирей – «Урядовий кур’єр» – 2015
/0 Отзывы/в Media /от icreativeЯк подих осіннього вітру (газета “Урядовий кур’єр” Кабінету Міністрів України, 10 листопада 2015 року) http://ukurier.gov.ua/uk/news/yak-podih-osinnogo-vitru/
ВИСТАВКА
У Черкаському обласному художньому музеї триває виставка графічних робіт київської художниці та поетеси Євгенії Васильченко «Краплини з намиста». Її творчий шлях розпочався з ілюстрацій до відомих поетичних творів. Згодом вона й сама почала писати вірші і робила замальовки до них. Усього в доробку художниці кілька сотень графічних зображень. На виставці представлено понад 70 робіт мисткині різних років. Кожен твір художниці супроводжують її власні поетичні рядки.
На цьому, власне, можна було б поставити крапку, якби не заява поетеси: «Я втомилась від життя, й сни мене не забирають в небо… Так звично реагую на запахи і звуки…І новизна емоцій шквалу не народить… І взагалі-то — де вона?.. Й невже тих лавок, що біля під’їзду, фатум усе ближче?..» Зовсім не хочеться бачити таку привабливу жінку серед бабусь, бо, як сказав поет, «про старість нас думка й у сні не проймає, бо її і в природі немає». Інша справа — осінь. «Вікно відкрию, душу в холод опущу… В жовтавий і зелений кольори назустріч гелікоптерів кружлянню…» Це вже вона, Євгенія Васильченко, з властивим художниці баченням світу, в якому «переплелися душею тонкою й прозорою і сонця промінь, і листок».
Це не перша виставка робіт Євгенії в Черкасах. Дуже незвичайна виставка. Талановита. Емоційна. Тонка. Як і сама художниця. Хочеться ще й ще дивитися на ці роботи, позначені настроєм, роздумами, асоціаціями. Безвиході в її творах немає. То тільки мимовільний порив, настрій — як подих осіннього вітру.
Роман Кирей
«Урядовий кур’єр»
https://ukurier.gov.ua/uk/news/yak-podih-osinnogo-vitru/
газета “Черкаський КРАЙ” – 2015
/0 Отзывы/в Media /от icreativeА чом би вам не зазирнути у мій світ?.. (інформаційний портал достовірних новин “Черкаський КРАЙ” газета №85 (20018), п’ятниця, 23 жовтня 2015 року)
Таке запитання адресує читачам власних віршів і глядачам своїх картин Євгенія Васильченко, чия виставка «Краплини з намиста» щойно відкрилася в обласному художньому музеї.
Талановита черкащанка не відразу знайшла себе у творчості: закінчивши Київський політехнічний інститут за фахом інженер-конструктор, вона певний час працювала за обраним напрямком. Щоб згодом знайти себе у дизайні й перейти на роботу до всеукраїнського видання «День».
Ця витончена жінка віддано захоплюється японською поезією, знає мало не все про графіка минулого століття Моріса Ешера. Їй дуже близьким став сам Франсіско Гойя, мріє створити серію графіки на кшталт робіт цих майстрів.
Бажання висловити своє світосприйняття з допомогою графічних образів спершу вилилося в створення ілюстрацій до вже відомих поетичних творів інших авторів, пізніше органічним стало написання власних віршів. На виставці в Черкасах зараз можна побачити кілька десятків цих графічних аркушів, доповнених поезією авторки. А всього в доробку майстрині таких творів уже не одна сотня.
Виставка, організована благодійним фондом «Час надії», триватиме до 11 листопада. Відвідувачі зможуть придбати аркуші Євгенії Васильченко по завершенні заходу, а половину виручених від продажу коштів художниця вирішила спрямувати на медичну допомогу воїнам — захисникам України
Наш кор.
http://www.kray.ck.ua/kultura/mistetstvo/item/13098-a-chom-bi-vam-ne-zazirnuti-u-miy-svit?#.X7knctIzapp
“Акцент” – Cherkasy – 2014 – Елена Буевич
/0 Отзывы/в Media /от icreativeБумажный мир Евгении Васильченко (Черкасский еженедельник “Акцент”, №50 (1040), 10 декабря 2014 года)
что придумала сама…
Евгения Васильченко не только видит придуманные сказки и сюжеты, она пишет графические картины и стихи. Чаще всего – отдельно то и другое, но для выставки в Черкасском художественном музее – соединила два вида творчества. И получилось нечто восточное, отсылающее зрителя и к японской каллиграфии, и к коротким стихотворным зарисовкам “из жизни души”.
Рецензия Галины Пагутяк
/0 Отзывы/в Media /от icreativeРецензия Галины Пагутяк (Лауреат Шевченковской премии Украины за 2010) на стихи «Брызги из бусин 2010 Ч3» на Прозе.ру
Дневник впечатлений. Все так просто, как жизнь. Казалось бы, каждый может так написать, но это неверно. З великим задоволенням вчора подивилась Вашу графіку… Ви дуже цікаво трансформуєте одні речі в інші, та й символіка Вашої графіки мені близька.
Ми ще про це поговоримо. І про ті роботи, які справили на мене найбільше враження. Наразі я запам”ятала одну 195. Кіт, що вилазить із слимакової хатки.
З повагою Галина. І нехай Вам щастить. 2.02.2010
Сергей Харламов – фотохудожник
/0 Отзывы/в Media /от icreativeЕвгения, здравствуйте!
Мне про Вас рассказал Саша Жилин. Вы интересно видите… Талантливо и очень искренне. И что это за творчество, если оно не искреннее…
Кстати, я начал писать тоже совсем недавно… и мне сказали обалденную вещь – нельзя выражать себя, а в творчестве говорить про себя в негативе и безысходности, без хотя бы кусочка надежды на свет… Желаю, чтобы очень очень скоро, у Вас появились более оптимистичные стихотворения…
p.s. Обожаю Ваши рисунки )))
Удачи!!
фотохудожник